Які ключові питання охорони навколишнього природного середовища в умовах зняття з експлуатації атомних електростанцій?

(З використанням матеріалів статті Осколкова Б.Я. і Носовського А.В . “Екологічні аспекти виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС “. Бюлетень екологічного стану зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення. № 16, Чорнобильінтерінформ, 2000.)

Рішення України про остаточну зупинку 3 енергоблоку Чорнобильської АЕС 15 грудня 2000 року поклав початок останньому етапу життєвого циклу цієї, мабуть, найвідомішої АЕС у світі.

Чорнобильська АЕС, і особливо аварія 1986 року, зробила величезний вплив на всі сторони життя сучасного людського суспільства, на навколишнє природне середовище, на економіку і промисловість, на психологію і політику. Починаючи з моменту аварії, найбільшої в світі на атомному виробництві, ЧАЕС знаходиться під пильним, уважним поглядом світової спільноти. Тому давно очікуване рішення про дострокове виведення її з експлуатації було сприйнято світовою громадськістю з великим задоволенням.

Проте, просто зупинка, припинення експлуатації, не означає зникнення ЧАЕС і всіх проблем, з нею зв’язаних. Зменшуючи небезпеку, пов’язану з експлуатаційною діяльністю АЕС, припинення вироблення електроенергії не знімає потенційного екологічного впливу ЧАЕС на навколишнє середовище.

Як будь-яке інше велике промислове будівництво, споруда АЕС кардинально змінює оточуюче середовище людини в районі розташування станції, змінює природні елементи і їх взаємовідносини, з яких складається регіональний біогеоценоз або екосистема. Кінцевою метою виведення з експлуатації зазвичай є повний демонтаж всіх споруд АЕС з вивантаженням палива і остаточним захороненням його і всіх РАВ. Тобто фактичне припинення техногенного впливу і повне відновлення навколишнього середовища в районі розміщення АЕС. Часто кінцевою метою виведення АЕС з експлуатації передбачається повернення виробничої території в такий стан, який дозволяв би її використання в будь-яких інших цілях, тобто ліквідація тільки частини техногенної (специфічної для АЕС) дії на навколишнє середовище. При виконанні комплексу цих робіт повинен бути забезпечений захист населення і навколишнього природного середовища від радіоактивних і нерадіоактивних шкідливих дій, пов’язаних з процесами припинення експлуатації ядерної установки, а також зведені до мінімуму проблеми, створювані для майбутніх поколінь.

Несприятлива дія будь-якого промислового об’єкту на навколишнє середовище і здоров’я людини, в т.ч. АЕС, можна визначити сумою всіх впливів об’єкту на екосистему:

ΣI = ΣIecc + ΣIop – Σiben , д е Iop – експлуатаційна шкідлива дія (викиди скидання, споживання ресурсів і так далі); Iecc – потенційна шкідлива дія на навколишнє середовище і людину в результаті можливих аварійних ситуацій; Iben – позитивна дія на навколишнє середовище (користь від продукту, що виробляється, облагороджування району розміщення, отримання інформації, поліпшення умов життя людини і т.д.)

В результаті виведення АЕС з експлуатації загальний рівень дії зменшується до прийнятної для суспільства величини, коли можливість розвитку аварійних наслідків стає малою, експлуатаційна дія припиняється, а позитивна дія залишається можливо великою за рахунок відновлення природних ресурсів в регіоні, позитивного психоемоційного ефекту і отримання корисної інформації.

Як відомо, виведення з експлуатації АЕС – це тривалий, багатоетапний процес [7], здійснюваний за спеціально розробленим проектом, який згідно з діючими правилами і нормами повинен розроблятися ще на стадії проектування будівництва і уточнюватися весь період експлуатації АЕС. При розробці такого проекту проводиться всесторонній аналіз проектованих заходів щодо впливу на навколишнє середовище і оцінка екологічних результатів виконання проекту.

Відповідно до міжнародних і національних вимог (ст. 51 Закону України ” Пр о охорону навколишнього природного середовища”; ст. 37. Закону України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”) проекти робіт щодо зняття АЕС з експлуатації повинні містити окремий розділ “Оцінка дії на навколишнє середовище” (ОДНС).

Завдання цього розділу проекту полягає у визначенні того, яка дія на навколишнє середовище очікується в результаті здійснення проекту, яким чином у фінансування, планування і реалізацію проекту повинні включатися аспекти охорони навколишнього природного середовища, які результати в галузі екології і яким чином мають бути досягнуті. Виявлення і вирішення природоохоронних проблем на ранніх етапах організації робіт щодо зняття АЕС з експлуатації може допомогти уникнути витрат і затримок з подальшою реалізацією проекту, пов’язаних з непередбаченими природоохоронними проблемами.

З точки зору охорони навколишнього середовища при розробці проекту зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС в розділі ОДНС необхідно:

  • проаналізувати існуючий стан і фактичний вплив (оцінка дії радіаційних і нерадіаційних чинників на екологічну систему в районі розміщення) на навколишнє середовище ЧАЕС в цілому і в т.ч. окремо основних екологічно небезпечних об’єктів, таких як об’єкт “Укриття”, водоймище-охолоджувач, забруднення території промплощадки і підземних вод,
  • виконати прогнозні оцінки ризику несприятливої дії на біосферу, або її елементи (критичні елементи): в процесі виконання проекту, в процесі експлуатації і в майбутньому, після виведення з експлуатації об’єктів, необхідних для виконання завдань проекту.

Проект повинен містити чітко сформульовані цілі та завдання (рівні) екологічної безпеки окремих об’єктів і в цілому ЧАЕС, які досягаються в процесі реалізації проекту. Крім того, в проекті має бути характеристика екологічного стану регіону розміщення в результаті виведення АЕС з експлуатації, тобто екологічний результат проекту.

Мета такого аналізу – погодження основних екологічних і санітарно-гігієнічних критеріїв, а також критеріїв безпеки, заходів щодо виправлення існуючого стану навколишнього середовища і програму щодо його поліпшення (план природоохоронних заходів), а також визначення вимог до моніторингу і звітності. Розділ природоохоронних заходів (ППЗ) проекту ОДНС повинен включати основні проблеми, заходи, які вживаються щодо їх адекватного рішення, графік реалізації і кошторис пов’язаних з цим витрат. Деякі заходи можуть бути невідкладними, зокрема, за наявності значного ризику для здоров’я людей і безпеки при недотриманні вимог і дозволів регулюючих органів. У ППЗ розглядаються і питання, які вимагають довгострокового або поетапного підходу, такі як дотримання очікуваних в майбутньому вимог регулюючих органів, включаючи зіставність з нормами Європейського Союзу або іншими міжнародними юридичними нормами, стандартами і практикою (наприклад, конвенція про оцінку дії на навколишнє середовище в трансграничному контексті).

При виведенні з експлуатації ЧАЕС необхідно враховувати не тільки законодавство, екологічні вимоги, але і виконання вимог “Концепції Чорнобильської Зони відчуження на території України” (1995) і “Проекту Концепції Чорнобильської зони радіаційно небезпечних земель на території України”.

 

У розділі ОДНС Проекту повинні бути також викладені оцінки можливого негативного впливу на оточуюче середовище, що виникає в процесі виконання окремих великомасштабних заходів щодо попередження або зменшення такої дії, і прогнозні оцінки потенційного збитку для здоров’я людини і навколишнього середовища з погляду радіаційного ризику, а саме оцінки дозових навантажень на персонал і навколишнє середовище:

  • при реалізації (виконання технічних заходів щодо кожного етапу робіт);
  • при подальшій експлуатації окремих об’єктів, (заводи з переробки РАВ, сховища РАВ і т.д.) як в даний час, так і у далекому майбутньому (в т.ч. необхідно виконати прогнозні оцінки дозових навантажень на людину (персонал) при виведенні цих об’єктів з експлуатації в майбутньому).

Проект зняття АЕС з експлуатації повинен враховувати і обов’язковість експертної оцінки при його узгодженні і затвердженні. Згідно зі ст. 40 Закону України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку” і ст. 27 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” потрібна обов’язкова екологічна експертиза проектів, що можуть негативно впливати на навколишнє природне середовище. Крім того, проект робіт щодо зняття АЕС з експлуатації як великий інвестиційний проект згідно зі ст. 8 і 15 Закону України “Про інвестиційну діяльність” і Ухвали Кабінету Міністрів від 15 08. 92 р. №473 “Про затвердження інвестиційних програм і проектів і проведення державної експертизи інвестицій” також підлягає Державній інвестиційній експертизі і, зокрема, екологічній.

Виведення з експлуатації – це нормальний етап існування будь-якої АЕС, проте, для Чорнобильської АЕС він має істотні відмінності, пов’язані з її достроковою зупинкою і наслідками аварії 1986 р.

Дострокове припинення експлуатації не дозволило своєчасно виконати в повному обсязі всі необхідні процедури (в т.ч. розробку проекту виведення АЕС з експлуатації, накопичення фінансових коштів і так далі).

Наслідки аварії – проблеми радіоактивного забруднення території, водоймища-охолоджувача, і, безумовно, об’єкт “Укриття” (ОУ) – істотно ускладнюють і збільшують обсяг заходів, необхідних для ліквідації несприятливих дій на навколишнє природне середовище.

Одним з основних наслідків аварії 1986 року стало тотальне забруднення всього устаткування будівель і споруд промплощадки ЧАЕС радіоактивними речовинами, внаслідок чого нерадіоактивних відходів на ЧАЕС практично немає. При цьому слід мати на увазі значну різноманітність характеристик РАВ, зосереджених на ЧАЕС, за питомою активністю і радіонуклідним складом, физико-хімічними властивостям і місцем знаходження. Орієнтовно весь об’єм РАВ, що знаходяться на ЧАЕС і підлягають переробці і захороненню в процесі виведення ЧАЕС з експлуатації, включаючи об’єкт “Укриття” і територію промплощадки, оцінюється величиною 3,2 млн. тонн. Переробка і подальше захоронення такого обсягу радіоактивних відходів – серйозне технічне й екологічне завдання. До теперішнього часу немає рішень щодо захоронення високоактивних РАВ, остаточного захоронення відпрацьованого ядерного палива.

З програми робіт з виведення ЧАЕС з експлуатації ніяк не може і не повинен бути виключений об’єкт “Укриття”, який практично є невиведеним з експлуатації ядерним енергоблоком №4. У Заяві про політику регулювання ядерної і радіаційної безпеки об’єкту “Укриття” ВП “Чорнобильська АЕС” (затверджено наказом Мінекобезпеки № 49 від 8 квітня 1998 р.) статус об’єкту викладений в такій редакції: “Об’єктом “Укриття” є зруйнований запроектною аварією 4-й блок Чорнобильської АЕС, що втратив всі функціональні властивості енергоблока, на якому виконано першочергові заходи для зменшення наслідків аварії і продовжуються роботи щодо забезпечення його ядерної і радіаційної безпеки”. Таким чином, будучи частиною Чорнобильської АЕС, ОУ повинен бути виведений з експлуатації відповідно до вищевикладених вимог природоохоронного законодавства, проте, жоден документ, що діє на об’єкті, не містить комплексних заходів щодо досягнення екологічної безпеки і конкретних екологічних цілей. Стратегія робіт по ОУ, викладена в діючих документах: “Основні напрями діяльності щодо забезпечення безпеки об’єкта “Укриття” на 1995-2000 р.р .” (1995 р.), “Перспективна програма перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему” (1996 р.), “Стратегія стабілізації стану об’єкта “Укриття” (1996 р.)”, “Стратегія перетворення об’єкта “Укриття” (1997 р.), передбачає “вилучення паливовмісних матеріалів (ПВМ) з ОУ, їх кондиціонування, переведення до безпечного стану шляхом переміщення всередину захисних бар’єрів і підконтрольне зберігання в сховищах РАВ…” (“Стратегія перетворення об’екта “Укриття”, п. 4.3.1.). Питання щодо того, що повинно бути отримане в результаті виконання цих робіт з екологічного погляду, яким екологічним критеріям повинен відповідати результат, який вплив на навколишнє середовище завдасть процес реалізації цієї стратегії, на жаль, поки ніде не розглядалися. Поки цю проблему фактично перекладено на плечі наших нащадків.

Особливого розгляду в процесі виведення ЧАЕС з експлуатації потребує вирішення проблеми ставка-охолоджувача. Водоймище-охолоджувач ЧАЕС – унікальне штучне водоймище, яке після аварії стало природним сховищем РАВ. З одного боку, це – радіаційно-небезпечний об’єкт, що містить значну кількість радіоактивних відходів, стан яких недостатньо відомий, і умови збереження яких не відповідають вимогам норм і правил. З іншого боку, це – виробничий об’єкт, що забезпечує технічне водопостачання Чорнобильської АЕС і у зв’язку з майбутнім виведенням АЕС з експлуатації, функції якого будуть змінені. Крім того водоймище-охолоджувач також є одним з найбільших і унікальних (з погляду радіобіології) водоймищ регіональної екосистеми. Рішення, що приймаються щодо водоймища-охолоджувача, повинні враховувати всі ці три аспекти проблеми.

Окрім вищевикладених великомасштабних і достатньо очевидних проблем, які обмовлюють специфіку виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації, існує проблема забруднення грунтових вод.

Як відомо, в межах промплощадки ЧАЕС зона активного водообміну, в якій може відбуватися забруднення підземних вод радіонуклідами, включає два водоносні горизонти, приурочених до четвертинних і еоценових відкладень. Водоносний горизонт в четвертинних відкладеннях поширений в межах всього району розміщення майданчика ЧАЕС. Аналіз даних багаторічного спостереження свідчить про наявність достатньо поширеної лінзи радіоактивного забруднення грунтових вод в районі промплощадк и ЧАЕС. Середнє значення концентрації 137 С s в грунтових водах ЧАЕС в даний час знаходиться в межах 1-5 Бк/л. Найбільш істотне підвищення концентрації 137С s в грунтових водах в діапазоні 10-40 Бк/л і до 313 Бк/л спостерігається районі 2-ї черги. Розподіл концентрацій 90 S r свідчить про наявність вираженого ореолу підвищеної (>100 Бк/л) концентрації в грунтових водах, витягнутого з південного заходу на північний схід, який розповсюджується також під 2-ю чергою. Середні концентрації стронцію 90 на майданчику ОУ складають 3 – 650 Бк/л, є локальні ділянки з підвищеною концентрацією 90 S r від 80-100 і навіть до 3600 Бк/л. Спостерігається тенденція наростання питомих концентрацій радіонуклідів в грунтових водах промплощадки , в свердловинах, розташованих в районах найбільшого поверхневого забруднення. Не дивлячись на те, що в даний час забруднені підземні води не використовуються для будь-яких господарських цілей, і не помітне будь-яке забруднення водоносних горизонтів, що слугують джерелом питного водопостачання, факт наявності радіоактивного забруднення вимагає найуважнішого екологічного аналізу в світлі прогнозу у далекому майбутньому і, безумовно, є складовою частиною екологічних проблем ЧАЕС.

При розробці Проекту виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС необхідно врахувати всі реальні екологічні умови її існування і, зважаючи на економічні можливості, визначити досяжний і доцільний кінцевий результат, тобто кінцеву екологічну мету.

Екологічні результати зняття ЧАЕС з експлуатації можуть бути визначені, виходячи з таких принципів:

  1. Досягнутий в результаті виконання робіт ступінь екологічної безпеки повинен бути настільки максимальним, наскільки це розумно досяжно з урахуванням економічних і соціальних чинників, і бути прийнятною для суспільства в цілому.
  2. Процеси виводу з експлуатації ЧАЕС не повинні приводити до необоротних змін в природних елементах екосистеми (відторгнення земель, загибель видів, зміни літо- і аквасфери).
  3. Не повинні порушуватися природні процеси самовідновлення біогеоценозов Чорнобильської Зони відчуження.
  4. В результаті виконання робіт з виведення з експлуатації ЧАЕС повинне досягатися зменшення наслідків аварії 1986 року.
  5. В результаті реалізації роботи не повинні створюватися додаткові проблеми для майбутніх поколінь.
  6. Опромінювання населення і персоналу в процесі виконання робіт не повинне перевищувати рівні, встановлені національними стандартами.
  7. Прогнозоване опромінювання населення і навколишнього природного середовища повинне бути не більше, ніж передбачено національними Нормами НРБУ-97/Д-2000.

З екологічного погляду для ЧАЕС етапи виводу з експлуатації в цілому такі ж, як на будь-якій іншій АЕС. Проте, починаючи з одного з найбільш складних і великих етапів – переробки і захоронення РАВ – визначного значення на ЧАЕС набувають чинники, що є результатом аварії.

Існуючі до теперішнього часу концептуальні і програмні документи щодо виведення ЧАЕС з експлуатації, на жаль, не дають відповідей на багато екологічних питань.

Існуюча концепція і Програма виведення енергоблоків ЧАЕС з експлуатації [1-5] передбачають вивантаження палива, переробку накопичених РАВ з подальшою дезактивацією і демонтажем слаб к оакт и вних конструкцій, а потім консервацію реакторних установок в наявних будівельних конструкціях на термін не менше 30 років. Що буде далі, в цих документах не розглядається, при цьому мовчазно мається на увазі, що вплив таких неексплуатованих установок на навколишнє середовище незначний, територія, ними займана, вже виведена з господарського обороту, і людиною не використовується (не потрібна). З таким рішенням навряд чи можна повністю погодитися. По-перше, при цьому не виконується принципове положення про повне припинення дії об’єкта на навколишнє середовище, і не передбачається будь-яка рекультиваціїя земель. По-друге, немає ніякого екологічного обгрунтування ухваленого рішення. І, нарешті, немає чіткого визначення екологічної мети виведення ЧАЕС з експлуатації, включаючи і об’єкт “Укриття” (є тільки гасло “екологічно безпечна система”). Яким критеріям безпеки і екологічного впливу майбутня система “Укриття” повинна відповідати, не визначено.

Як вже наголошувалося, кінцева мета виведення АЕС з експлуатації з погляду екології – це припинення несприятливої дії об’єкту на екосистему регіону розміщення і відновлення природних умов до первинного рівня, тобто “до будівництва АЕС” (наприклад “зелений лужок”) або до рівня, прийнятного для суспільства в даний час з урахуванням мінімізації проблем для майбутніх поколінь. Для Чорнобильської АЕС такий результат практично недосяжний. Насправді, в результаті післяаварійного забруднення відновлення всіх елементів складових екосистеми цього регіону в їх первинному стані практично неможливо.

Тільки відновлення характеристик доаварійного рівня забруднення грунту потребувало б величезних фінансових витрат, виконання гігантського обсягу дезактиваційних робіт, що супроводжуватиметься значним додатковим опромінюванням персоналу, утворенням великих кількостей радіоактивних відходів і не меншою, а навіть більшою негативною дією на навколишнє природне середовище. Тому доцільно підходити до визначення екологічних результатів виведення ЧАЕС з експлуатації з дещо інших позицій.

Ми завжди розглядаємо реабілітацію території тільки з погляду людини, тобто, якщо можливе повне і безмежне використання природних ресурсів, взагалі даної території людиною, значить, досягнуто реабілітацію. Визнаючи самостійну цінність природи, коли ми говоримо про результати реабілітації конкретної території, ми чомусь частіше маємо на увазі можливість її використання саме людиною. Оцінюємо радіаційний чинник тільки з величини дозових навантажень людини, територію – тільки з погляду придатності її для сільськогосподарської діяльності, або для постійного мешкання на ній людей. Але це неправильно. Відновлення природних умов території – це не відновлення індустріальної системи. Це різні речі.

Як же оцінити природну біогеосистему? Ймовірно, якщо в даній екосистемі виконуються всі відомі в даний час екологічні закони і норми, тобто розвиток біоценозов системи відбувається без втручання людини, якщо не відбувається деградація системи, то така система є природною системою.

Якщо ми розглядатимемо Чорнобильську Зону відчуження, що виникла після аварії, з позицій розвитку природних процесів, то доведеться констатувати, що вона не є територією “найбільшої екологічної катастрофи”, як її досить часто називають ЗМІ. Природні ландшафти регіону продовжують розвиватися, йдуть активні процеси сукцесії і відновлення природних біоценоз і в . На “катастрофу” ця територія перетворюється, тільки якщо брати до уваги, що необмежене використання даної території людиною небезпечно для його життя і здоров’я. Об’єктивних даних щодо екологічної катастрофи немає.

З урахуванням цих міркувань, реабілітація Зони виглядатиме трохи інакше. І напрями діяльності, в т.ч. і виведення ЧАЕС з експлуатації, необхідно здійснювати з принципів мінімізації втручання людини, її індустріального впливу на природні процеси. Тобто, потрібна ліквідація всіх наслідків людської активності на даній території і виключення будь-якої несприятливої дії Зони на здоров’ї всього населення країни.

Такі результати можуть бути забезпечені проведенням комплексу заходів, передбачених вищезазначеними Програмами, а саме видаленням і надійним захороненням відпрацьованого палива, експлуатаційних РАВ і ПВМ ОУ. При цьому споруда нових об’єктів переробки і захоронення РАВ повинна здійснюватися в повній відповідності з вимогами норм (зокрема, оцінка потенційного опромінювання населення повинна проводитися з урахуванням діючих НРБУ-97/Д-2000), а також повинні бути передбачені всі природоохоронні вимоги в частині скидань і викидів забруднюючих речовин.

Повинні бути вжиті заходи щодо максимально можливого видалення, а у разі неможливості з економічної точки зору, максимального закріплення всіх радіоактивних речовин. Що це означає? Проектом повинен бути визначений рівень гранично допустимого залишкового забруднення радіоактивними речовинами конструкцій, при якому не потрібно їх захоронення як РАВ. Критерієм рішення має бути середній рівень вмісту радіоактивних речовин в грунті ближній зоні (поверхневий шар 0 -5 см). Всі матеріали, конструкції й т.д., що мають більш високий рівень вмісту радіонуклідів, підлягають переробці й захороненню як РАВ. Це відноситься не тільки до споруд блоків, що експлуатувалися, але й до об’єкта “Укриття”. У деяких випадках окремі конструкції можуть бути залишені на місці, у тому випадку, коли доведено міцну фіксацію радіоактивного забруднення й неможливість його міграції в навколишнє середовище при будь-яких імовірних впливах у межах строку консервації станції й Зони. Усе, що рухається, й вище припустимих рівнів, повинне бути перероблене й захоронено.

Що стосується рекультивації територій, зайнятих будівлями і спорудами ЧАЕС, у тому числі і спорудами 3-ї черги, законсервованими в 1987 році, то, виходячи з економічних міркувань і з урахуванням принципу мінімізації людської діяльності в Зоні, їх доцільно залишити для природного руйнування, забезпечивши контроль безпеки деструкційних процесів. Проектом може бути визначений перелік об’єктів і ділянок, територію яких можливо рекультів увати згідно з умовами Зони відчуження. Тобто, деякі об’єкти можуть бути демонтовані повністю, і на цій території може бути відновлений грунтовий шар з рівнями радіоактивного забруднення, що не перевищують, або нижчі за середні величини для “ближньої зони”.

Особливої уваги, як вже наголошувалося, потребує водоймище-охолоджувач – штучне водоймище, існування якого забезпечується щорічним підживленням води з річки Прип’ять в об’ємі близько 130 млн. куб. м. води на рік. Водоймище містить більше 5000 Кі радіоактивних речовин в донних відкладеннях (4500 Кі 137С s і 950 Кі 90 S r за оцінками 1991 року), і не може бути ліквідоване без серйозного екологічного аналізу. Як свідчить докладне дослідження наявної інформації щодо водоймища, проведене останніми роками [6], даних, необхідних для ухвалення обгрунтованих рішень, недостатньо: відсутні повні дані щодо кількості і розподілу радіоактивних речовин у водоймищі, їх физико-хімічної характеристики, а також необхідні дані для прогнозування їх поведінки в майбутньому і оцінки ризику їх впливу на здоров’я людини і навколишнього природного середовища.

У зв’язку з відсутністю проекту виведення енергоблоків ЧАЕС з експлуатації, питання забезпечення пожежно-технічного водопостачання енергоблоків, об’єкта “Укриття” і знову споруджуваних об’єктів в даний час не вирішені.

Немає всестороннього аналізу екологічної значущості водоймища-охолоджувача в екосистемі регіону і світу. Найбільше радіоактивне водоймище в світі площею 22 кв. км., що має багатий і різноманітний тваринний і рослинний світ (більше 41 виду риб, більше 120 видів водоростей), є унікальною радіобіологічною лабораторією. Збереження цього водоймища має велике значення як елемент екосистеми регіону, а його потенційна користь для науки може принести більш велику вигоду, аніж витрати на його утримання і дезактивацію.

Раніше запропоновані варіанти поводження з водоймищем охолоджувачем страждають недостатньою обгрунтованістю, зокрема економічною, і не враховують всіх аспектів проблеми.

Для науково обгрунтованого вирішення даної проблеми, на нашу думку, необхідно провести роботи щодо докладного картографування розподілу радіонуклідів (карти 1:10 000 в цілому, і 1:5 000- 1:2 000 – найбільш забруднених ділянок); дослідження физико-хімічних властивостей паливних частинок, що обумовлюють радіоактивне забруднення водоймища. Необхідно розробити технічні пропозиції за проектом забезпечення водопостачання енергоблоків ЧАЕС, що виводяться з експлуатації, об’єкта “Укриття”, об’єктів, що знов будуються. Виконати експериментальні і теоретичні роботи щодо моделювання міграції радіонуклідів з водоймища і оцінки сейсмічних і радіологічних ризиків. Ці роботи можливо виконати в ході 1 – 2 етапів процесу виведення ЧАЕС з експлуатації (2-3 роки після припинення експлуатації 3-го енергоблоку). Обов’язковою умовою є проведення “кост-бенефіт” аналізу всіх варіантів поводження з водоймищем.

Багато екологічних аспектів проблеми виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС, особливо стосовно поводження з РАВ, радіоактивного забруднення підземних вод, не можуть бути вирішені ізольовано, без урахування завдань щодо Чорнобильської Зони і без урахування вимог атомної галузі в цілому для України.

Проекти всіх об’єктів, що знов будуютьс – комплекс по захороненню відходів “Вектор”, завод по переробці рідких РАВ, сховище відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2), нова промислово-опалювальна котельна ЧАЕС – містять розділи ОВОС, виконані в повній відповідності з вимогами Українського законодавства, і проходять екологічну експертизу. Проте, автори статті хотіли б підкреслити, що складність проблеми в цілому вимагає науково обгрунтованого аналізу всіх її аспектів і комплексного, системного підходу до їх рішення. Багато завдань екології Чорнобильської Зони і Чорнобильської АЕС можуть бути реалізовані в рамках Проекту виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації.

 

Список літератури:

  1. Концепція зняття з експлуатації трьох енергоблоків Чорнобильської АЕС. ВНІПІЕТ, 1990 р.
  2. Концепція зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, Київський інститут “Енергопроект”. 1992.
  3. Програма робіт по зняттю з експлуатації Чорнобильської АЕС, Київський інститут “Енергопроект”. 1992.
  4. Проект “ Підготовка до робіт по виведенню з експлуатації реакторів РБМК 1,2 і 3 Чорнобильських АЕС “, розроблений Aеa Technology (Великобританія) за контрактом КЕС UR / 028, в рамках програми T ACIS .
  5. Комплексна програма зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС. Київський інститут “Енергопроект”. 1997
  6. Collection and Analysis of Information and Date related to the Contamination of the Chernobyl Cooling Pond. Study contract B7-5350/99/6241/mar/c2, 2000.
  7. Носовський А.В., Скрипов О.Є., Толстоногов В.К. Підготовка ЧАЕС до виведення енергоблоків з експлуатації. В. № 15 2000.