Вивчення та визначення ділянок зони відчуження з найціннішими природними комплексами, вартих найвищого охоронного статусу та їх паспортизація

Замовник: Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ)

Мета досліджень – виявлення ділянок зони відчуження, які мають найцінніші з природоохоронної точки зору біогеоценози та комплексна їх оцінка для подання на підвищення охоронного статусу.
Методи досліджень: огляд літературних джерел та звітів, аналіз матеріалів державного лісовпорядкування, оцінка видового різноманіття рослин та тварин на дослідних полігонах, обліки птахів за голосами, обліки рукокрилих методом відлову, реєстрація тварин за допомогою автоматичних фотокамер, обробка інформації за допомогою програмних ГІС-додатків.
Результати НДР: висновки у вигляді звіту, картографічних схем та бази даних щодо різноманіття та цінності ландшафтних умов та складу флори і фауни на двох ділянках зони відчуження, визначення рівня антропогенного впливу та необхідності їх охорони, надання пропозиції щодо їх розмірів і форми охорони.
Прогнозні припущення про розвиток об’єкта дослідження: Чорнобильська зона відчуження має дуже велику територію і значне розмаїття природних умов, які неможливо оцінити впродовж короткого терміну часу. Передбачається послідовне продовження аналогічних досліджень на нових територіях.

У 2013 р. роботи за цією темою було продовжено й поширено на нову ділянку ЧЗВ з робочою назвою «Городище» (5115 га), розташовану в районі сіл Нова Красниця, Річиця, Старі Шепеличі, Буряківка.
Роботи включали наступні види діяльності:

  • загальний опис радіоекологічних умов;
  • загальний опис ландшафту та ґрунтових умов;
  • опис рослинних комплексів;
  • опис фауни хребетних;
  • пошук червонокнижних видів рослин та тварин, інших цінних природних об’єктів, оцінка ролі дослідної ділянки в їхньому житті;
  • оцінка показників біологічного різноманіття на дослідних ділянках;
  • оцінка відносного рівня антропогенної трансформації місцевих комплексів та рівня сучасного антропогенного впливу;
  • узагальнююча оцінка необхідності надання охоронної категорії дослідній ділянці та визначення територіальних меж, у яких це необхідно зробити.

За результатами проведених досліджень, а також беручи до уваги той факт, що практично всі квартали ділянки «Городище» знаходяться поза межами зон будь-яких промислових та лісогосподарських інтересів, було зроблено висновок, що вся територія дослідної ділянки «Городище» загальною площею 5115 га варта отримання статусу заказника регіонального значення з режимом землекористування «заповідний».

У 2014 р. роботи поширено на нову ділянку ЧЗВ з робочою назвою «Буднянсько-Річицьки луки» (5870 га), що розташована між колишніми населеними пунктами Красне, Буда, Товстий Ліс, Нова Красниця, Річиця та Рудьки.
Роботи включали наступні види діяльності:

  • загальний опис радіоекологічних умов;
  • загальний опис ландшафту та ґрунтових умов;
  • опис рослинних комплексів;
  • опис фауни хребетних;
  • пошук «червонокнижних» видів рослин та тварин, інших цінних природних об’єктів, оцінка ролі дослідної ділянки у їх житті;
  • оцінка показників біологічного різноманіття на дослідних ділянках;
  • оцінка відносного рівня антропогенної трансформації місцевих комплексів та рівня сучасного антропогенного впливу;
  • узагальнююча оцінка необхідності надання охоронної категорії дослідній ділянці та визначення територіальних меж, у яких це необхідно зробити.

За результатами проведених досліджень, а також беручи до уваги той факт, що практично всі квартали ділянки «Буднянсько-Річицькі луки» знаходяться поза межами зон будь-яких промислових та лісогосподарських інтересів, було зроблено висновок, що вся територія дослідної ділянки «Буднянсько-Річицькі луки» загальною площею 5870 га варта отримання статусу заказника регіонального значення з режимом землекористування «заповідний».

У 2015 р. роботи за цією темою було спрямовано за двома основними напрямками:

  • автоматичний збір фотографічної інформації по видовому розмаїттю та характеру поширення великих птахів та ссавців на трьох віддалених одна від одної ділянках ЧЗВ з відмінними екологічними та радіаційними умовами.
  • порівняльний аналіз показників біологічного розмаїття та природоохоронної цінності ділянок ЧЗВ, досліджених у 2012–2014 роках.

Результати досліджень показали, що всі дослідні ділянки – «Новосілки», «Товстий Ліс», «Буднянсько-Річицькі луки» і «Городище» – представляють типові для Київського Полісся природно-територіальні комплекси, але при цьому відзначаються значним багатством на рідкісні або унікальні ландшафтні, рослинні та тваринні компоненти.
Дві ділянки – «Новосілки» і «Товстий Ліс» – характеризує збільшений у кілька разів (у порівняні зі всією ЧЗВ) відсоток деревостанів у віці понад 100 років, у тому числі – що зростають в едафічних умовах родючих ґрунтів з нормальним і високим рівнем зволоження (сугрудки, судіброви, груди, діброви).
Угіддя ділянки «Буднянсько-Річицькі луки» у порівнянні з попередніми ділянками зазнали більшої антропогенної трансформації і на час аварії являли собою сільськогосподарські землі (пасовища, сіножаті, поля). Тим не менш, внаслідок тривалої резерватогенної сукцесії тут почали відновлюватися властиві для даного регіону умови, сприяючі збільшенню біологічного різноманіття та поверненню рідкісних рослин і тварин у біоценози.
Фауна хребетних на всіх ділянках є типовою для Полісся. Тут однаково звичайні (хоча і відрізняються за чисельністю) такі ссавці, як хижі – вовк, рись, собака єнотоподібний, куниця лісова, видра, борсук; копитні – лось, кабан, козуля, олень благородний, кінь Пржевальського; рукокрилі – руда і мала вечірниці, вухань, нетопир-пігмей, лісовий нетопир, водяна нічниця, лилик двоколірний; гризуни – білка, бобер та інші.
Фауна птахів так само демонструє високу природоохоронну цінність досліджених ділянок.
Розглянуті у звіті ділянки не є такими, де біогеоценози збереглися у непорушеному стані. Більша частина загальної площі являє угіддя, які до аварії на ЧАЕС зазнавали суцільних рубок, штучних насаджень сосни, меліорації, осушення, випасу худоби та вирощування сільгоспкультур. Проте більшою мірою вони зберегли свій напівприродний вигляд, що посприяло поступовому відновленню автохтонних комплексів. Для більшості ділянок характерний невисокий рівень антропогенного впливу, виключенням є лише «Новосілки», де здійснюються рубки лісу, що безумовно несе в собі загрозу для існуючих природних комплексів. В цілому цінність ділянок не викликає сумнівів. Для підтримання тенденцій, сприятливих для збереження та розвитку популяцій рослин і тварин, потрібно вдосконалити існуючі у зоні відчуження господарчі заходи та підвищити охоронний статус розглянутої території – відвести їх під комплексний заказник державного значення.

Метою НДР у 2016 р. було:

  • автоматичний збір фотографічної інформації щодо видового розмаїття та характеру поширення макрофауни на трьох віддалених одна від одної ділянках ЧЗВ з відмінними екологічними та радіаційними умовами (завершальний етап робіт, розпочатих у 2014 р.);
  • аналіз отриманого фотографічного матеріалу;
  • оцінка розмаїття макрофауни на трьох дослідних ділянках відносно екологічних та радіаційних умов;
  • визначення критеріїв корисних для пошуку ділянок ЧЗВ високого природоохоронного значення.

У дослідженнях було використано 3 ділянки радіусом 5 км кожна. Перша розташована на північному сході ЧЗВ навколо с. Красне, друга – у 20 км на захід від ЧАЕС, навколо с. Товстий Ліс, третя – між селами Замошня, Корогод і Новосілки. Перша має високий рівень радіоактивного забруднення, друга – середній, третя – низький.
Під час дослідження використовували фотопастки моделі Ltl Acorn 6210MC. На кожній з трьох ділянок було встановлено по 14 фотопасток. Беручи до уваги розміри території та з метою охоплення якомога більшої її частини, камери переміщували на нові точки в межах ділянки кожні 6-12 тижнів. Всього у 2014–2016 рр. камери перемістили 10 разів, а загальна кількість точок їх розташування складала 288.
Проведено аналіз залежності частоти реєстрації тварин від характеристик ділянки розміщення фотопастки, а саме: радіаційні умови (забруднення території 137Cs, 90Sr, потужність експозиційної дози), відносний рівень антропогенного впливу, наявність населеного пункту, водойм, фактор каналізації руху, рівень розвитку підліску, травостану, тип ландшафту (ліс, узлісся, рідколісся, лук), головна порода дерев, вік лісу, рівень зволоженості едафотопів (гігротоп), рівень багатства едафотопів (трофотоп). Аналіз було проведено з урахування сезонних змін, що відбуваються у харчуванні, поведінці та перерозподілі тварин, для 12 видів тварин, що гарантовано могли бути зареєстрованими фотопастками, розміщеними на суходолі: зайці (рід), кінь Пржевальського, кабан дикий, олень шляхетний, козуля європейська, лось, рись, єнот уссурійський, вовк, лисиця, куниця (рід), борсук.
Результати досліджень показали, що поширення й перерозподіл тварин залежать від їх біологічних потреб і особливостей, характеристик місць мешкання і сезонних змін в екології кожного виду.
Попри значні відмінності як радіоекологічних, так і природних характеристик, видовий склад і частота реєстрації тварин (як показник відносної чисельності) на всіх трьох ділянках принципово не розрізняється. Відмінності у видовому складі перш за все складають види, рідкісні у ЧЗВ взагалі та/або поширені локально (зубр, ведмідь, кінь Пржевальського); по-друге, види, виявлення яких за допомогою фотопасток, налаштованих на великих суходільних ссавців, могло бути випадковим (водні ссавці: видра, норка, бобер; деревні ссавці: вивірка, куниця; птахи).
Всього у 2014–2016 рр. було зареєстровано 18 видів ссавців і 51 вид птахів, з-поміж них 5 «червонокнижних» видів ссавців (ведмідь бурий, видра річкова, зубр, кінь Пржевальського, рись) і 10 птахів (дятел білоспинний, журавель сірий, лелека чорний, орел беркут, орлан білохвостий, орябок, підорлик, сова бородата, сорокопуд сірий, тетерук). Саме завдяки фотопасткам вперше було зареєстровано ведмедя, зубра і орла-беркута.
Виявлення місць локалізації рідкісних тварин має велике значення з точки зору організації природоохоронної діяльності, проте не може бути гарантією виявлення таких самих видів у інших аналогічних умовах.
Територіальне поширення тварин залежить від характеристик місць мешкання, біологічних потреб і особливостей кожного виду та від сезонних змін у біології тварин і їхній кормовій базі. В межах кожної ділянки, як правило, є локалітети з більшою частотою реєстрації тварин і з меншою. Для частини видів спостерігалися сезонні зміни у розташуванні таких локалітетів (олень, кабан, кінь Пржевальського, борсук), для інших – навіть зміни у перевазі до лісо-рослинних умов не викликали суттєвих змін у просторовому розподілі (зайці, лосі, козулі, рись, лисиця).
Суцільні ліси з великою площею, особливо «чисті» сосняки, і угіддя з сухими і збідненими едафічними умовами є факторами зменшення біорізноманіття макрофауни. Частота реєстрації їх має тенденцію до збільшення в едафотопах з помірним зволоженням (свіжі, вологі) і помірним багатством ґрунтів (мезооліготрофні, мезотрофні), хоча в окремі сезони буває суттєве збільшення показника у вологих оліготрофних умовах і сирих едафотопах. Проте, оскільки такі умови характерні для більшої частини ділянок ЧЗВ, можна казати про досить рівномірний характер просторового поширення більшості видів тварин в межах ЧЗВ. Ще більше видове розмаїття і рясність тварин можна очікувати у лучних едафотопах, що межують з лісовими вищої трофікації. Таких угідь в ЧЗВ не дуже багато, особливо коли мова йде про великі території.
З огляду на вище сказане, ділянки, варті уваги для оцінки природоохоронного значення, є такими:

  • між селами Річиця, Старі Шепеличі, Нові Шепеличі;
  • навколо села Буряківка;
  • між селами Варовичі та Буда-Варовичі;
  • між селами Новий Мир, Стара Рудня, Весняне;
  • південніше сіл Іллінці і Рудня-Іллінецька;
  • біля с. Новосілки;
  • між селами Черевач і Залісся;
  • між селами Чапаївка і Крива Гора;
  • між селами с. Усів, Машеве і Красне;
  • на схід від сіл Паришів, Ладижичі.

Отже ЧЗВ, скоріше за все, має відносно рівномірний територіальний розподіл показників біологічного різноманіття у представників суходільної макрофауни з загальною тенденцією до зменшення вглибині великих лісових масивів і сухіших місцях, і до підвищення уздовж узлісь і відносно багатих і зволожених едафотопах. Локальне розмаїття едафічних умов і елементів ландшафту сприяє розмаїттю і рясності тварин, це особливо проявляється у тих випадках, коли тварини схильні до сезонних змін місць мешкання.

Детальний звіт за результатами НДР було передано замовнику.

У 2018 р. роботи поширили на лівобережну частину ЧЗВ відносно р. Прип’ять. Значення роботи посилилось створенням Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника у 2016 р., оскільки розроблення та реалізація природоохоронних заходів заповідника залежать від знання якості угідь, стану популяцій та поширення рідкісних видів, від розуміння проблем, що існують на конкретних ділянках, та від розуміння ролі, яку відіграють ті чи інші ділянки у збереженні і збагаченні біорізноманіття.

Представлений звіт включає такі розділи як:

  • «Радіоекологічні умови»;
  • «Ландшафтні та ґрунтові умови»;
  • «Рослинні комплекси»;
  • «Фауна хребетних»;
  • «Червонокнижні види»;
  • «Відносний рівень антропогенної трансформації та сучасного антропогенного впливу».

В 2018 р. більшу увагу було приділено ділянці з робочою назвою «Паришівська Пуща» загальною площею 11560 га, розташованій у південній частині лівобережжя поза зоною заплави.

Результати досліджень показали, що лівобережжя ЧЗВ в цілому і ділянка «Паришівська Пуща» зокрема є типовими природно-територіальними комплексами Київського Полісся, що століттями зазнавали суттєвої антропогенної трансформації. У  1986–2018 рр. внаслідок тривалої резерватогенної сукцесії, що сталася після евакуації людей і значного скорочення масштабів господарської діяльності, тут почали відтворюватися природні умови, властиві для даного регіону, що сприяють збільшенню біологічного різноманіття та поверненню рідкісних рослин і тварин у біоценози.

Особливістю ділянки «Паришівська Пуща» є збільшений відносно всієї ЧЗВ відсоток лісів, що зростають на родючих ґрунтах. Частина таких лісів знаходиться у віці 100–180 років і більше, а тому вони зберегли фітокомплекси, не характерні для молодших деревостанів. Цю ділянку також відрізняє велика кількість різноманітних боліт з притаманними їм фітокомплексами.

Фактично заповідний режим, що триває з 1986 р., сприяє відтворенню багатьох рідкісних видів і комплексів. У 2018 р. в «Паришівській Пущі» було знайдено 6 червонокнижних рослин, а за літературними даними тут можливі ще до 38 видів. Крім того, територією ЧЗВ проходить південна межа поширення регіонально рідкісних рослин червонокнижних видів болотного комплексу, а також рослин, що входять у формації видів, включених до Зеленої книги України. 

На цій ділянці виявлено 17 видів червонокнижних ссавців та 10 видів рукокрилих.

Фауна птахів так само демонструє високу природоохоронну цінність. З 145 видів, виявлених на лівобережжі, 125 гніздяться, з-поміж них 15 червонокнижних. Ще чотири червонокнижні види бувають під час сезонних міграцій. Присутні й види, що мають обмежене поширення у регіоні, оскільки пов’язані з рідкісними біотопічними умовами.

Природоохоронна цінність лівобережних угідь не викликає сумнівів. Для підтримання тенденцій, сприятливих для збереження та розвитку популяцій рослин і тварин, потрібно посилити охоронний режим розглянутої території та продовжити її дослідження.

Звіт за результатами НДР надано замовнику.