Яка роль міжнародного співтовариства у пом`якшенні наслідків Чорнобильської катастрофи?

Відповідь на питання приводиться з матеріалів міжнародного телемосту Нью-Йорк – Київ, що відбувся 28 квітня 2005 р. у Києві (Україна). На питання відповідали:

• Валерій Глигало, директор з якості Чорнобильського центру
• Богдан Сердюк, Чорнобильська АЕС
• Маркіян Кулик, начальник управління ООН МЗС України

Валерій Глигало, директор з якості Чорнобильського центру

Початком міжнародного співробітництва можна вважати підписання у вересні 1990 р. угоди між урядом УРСР і МАГАТЕ про проведення досліджень наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Подальший розвиток міжнародної допомоги йшов за двома основними напрямками: гуманітарним і технічним.

Що ми відносимо до гуманітарної допомоги? Це:

• постачання медичного устаткування;
• постачання медикаментів жителям забруднених територій;
• оздоровлення дітей, що постраждали від Чорнобильської катастрофи;
• вивчення медичних і екологічних наслідків;
• надання допомоги в переході до ринкової економіки.

Гуманітарну допомогу надавали як міжнародні програми й організації – Європейська Комісія в рамках програми ТACIS, Програма Розвитку ООН, ЮНЕСКО, так і окремі держави – США, Великобританія, Японія, Німеччина, Франція, Іспанія, Куба і багато інших. У багатьох країнах Європи родини протягом декількох років запрошували до себе на літо дітей, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Народ України глибоко вдячний за цю допомогу.

Надання технічної допомоги особливо активізувалося після підписання в 1995 р. Меморандуму про взаєморозуміння між урядом України й урядами країн Великої сімки з питань закриття Чорнобильської АЕС. Реалізовано і в процесі виконання безліч проектів, спрямованих на зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.

Міжнародна допомога надавалася не тільки на Чорнобильській площадці. Увесь світ побоювався можливого повторення аварії на інших атомних станціях. Саме тому велике число міжнародних проектів було реалізовано на діючих АЕС України. Метою цих проектів було підвищення безпеки діючих блоків.

Чорнобильський центр – це також яскравий приклад міжнародного співробітництва.

Центр створений 26 квітня 1996 р., у день десятиліття катастрофи. Центр утворений спільно урядами України і Сполучених Штатів Америки. Пізніше діяльність Центру підтримали уряди Великобританії, Німеччини, Франції, Японії. Ми надаємо науково-технічну підтримку як діючим атомним станціям України, так і Чорнобильській АЕС, що знаходиться на етапі зняття з експлуатації. Іншим нашим напрямком є вивчення екологічних наслідків Чорнобильської аварії. Працюючи поруч із західними фахівцями, персонал Чорнобильського центру перейняв кращий міжнародний досвід. Завдяки міжнародній технічній допомозі наш Центр має у своєму розпорядженні сучасне комп’ютерне і технологічне устаткування. І як результат – ми впевнено дивимося в майбутнє.

Богдан Сердюк, Чорнобильська АЕС

Найважливішим джерелом фінансування заходів з підтримки енергоблоків та об’єкта “Укриття” в ядерно та радіаційно безпечному стані залишається Державний бюджет України, проте після закриття ЧАЕС лише 2003 рік визначався стабільним фінансуванням.

Серед усіх проектів, що реалізуються на ЧАЕС за підтримки світового співтовариства, своєю значимістю виділяється План здійснення заходів на об’єкті “Укриття” ( SIP). Його фінансування здійснюється за рахунок коштів міжнародного співтовариства, які надаються країнами-донорами і акумулюються в Міжнародному Чорнобильському фонді “Укриття”.

План здійснення заходів на об’єкті “Укриття” передбачає проведення стабілізації конструкцій існуючого саркофагу, будівництво нової захисної оболонки над “Укриттям” – нового безпечного конфайнмента, демонтаж нестабільних будівельних конструкцій тощо. Базовий бюджет плану становить 758 млн. доларів, в тому числі 50 млн. доларів – внесок України.

Початок будівництва конфаймента планується у 2006 році, а закінченння – у 2009 році. Однак, є низка невирішених фінансових проблем, пов’язаних з ескалацією цін, що відбулася з початку реалізації плану. Це потребує збору додаткових коштів до Чорнобильського фонду “Укриття”. На сьогодні обгрунтовано необхідність збільшення бюджету до 1 млрд. 100 тис.$. Країни Великої сімки вже заявили про надання додаткових коштів на реалізацію SIP в обсязі 160 млн. доларів.

Крім заходів на об’єкті “Укриття” на ЧАЕС побудовано і введено в дію в 2001 році промислово-опалювальну котельню, 75% вартості будівництва якої – це кошти Департаменту енергетики Сполучених Штатів Америки.

На майданчику ЧАЕС у рамках міжнародної технічної допомоги здійснюється будівництво низки об’єктів для виведення з експлуатації ЧАЕС: заводу з переробки рідких радіоактивних відходів, сховища відпрацьованого ядерного палива.

У рамках програми підвищення ядерної безпеки ТАСІS здійснюється будівництво промислового комплексу поводження з твердими радіоактивними відходами за рахунок коштів Європейської комісії.

Варто також відзначити, що в 1991 р. ЮНЕСКО почало здійснювати великомасштабну програму для розв ’язання психологічних та соціальних питань, пов’язаних з аварією. Програма фінансувалася європейськими країнами, її вартість складала 9 млн. доларів. Програма ЮНЕСКО завершилася в 1998 році, однак центри реабілітації на Україні продовжують працювати.

У даний момент ПРООН успішно реалізує проект соціальної мобілізації населення територій, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Завдяки цьому люди задіюють потенціал місцевих громад для вирішення нагальних проблем своїх сіл.

Конкретно місту Славутичу сьогодні велику допомогу в реалізації соціальних програм надає Міністерство торгівлі та промисловості Великобританії.

Маркіян Кулик, начальник управління ООН МЗС України

Діяльність з подолання наслідків аварії на ЧАЕС у відповідь на звернення урядів України, Білорусі та СРСР була розпочата Організацією Об’єднаних Націй в 1990 році. Починаючи з 1991 року, Генеральна Асамблея ООН прийняла низку резолюцій щодо необхідності зміцнення міжнародного співробітництва у справі вивчення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

На заступника Генерального секретаря ООН з гуманітарних питань, який є керівником Управління ООН з координації гуманітарних справ (УКГС), було покладено функції Координатора ООН з питань Чорнобиля та координацію діяльності створеного під егідою ООН Чотиристороннього координаційного комітету з питань Чорнобиля, членами якого є керівники “Чорнобильських” відомств України, Білорусі та Росії.

Підтримку діяльності ООН з ліквідації наслідків катастрофи мав надати відповідний Цільовий фонд ООН з питань Чорнобиля, найбільші внески до якого були здійснені урядами Швейцарії, США та Ірландії, а також приватними фондами Японії та Німеччини. На жаль, обсяги коштів, зібраних Фондом, були недостатніми для задоволення нагальних потреб постраждалих країн у міжнародній допомозі.

Складна ситуація з фінансуванням донорами Чорнобильської діяльності, а також загальне послаблення уваги до чорнобильської проблематики ООН спонукала найбільш вражені Чорнобилем країни разом із секретаріатом Організації до пошуку шляхів оновлення стратегій ООН у цій галузі, зокрема, залучення до боротьби з його довготривалими наслідками установ ООН, що здійснюють свій мандат у сфері оперативної діяльності в цілях розвитку.

Відповідно, нову стратегію ООН щодо Чорнобиля закріпила “чорнобильська резолюція” 56-ї сесії ГА ООН, яку, до речі, координувала делегація України. Новий етап діяльності ООН має назву “Фаза відродження” і розглядається як наступний після завершення 15-річної “Фази надзвичайної допомоги”, що включала першочергові заходи щодо забезпечення безпеки реактора, переселення із забруднених районів, постачання надзвичайної гуманітарної допомоги та пошук шляхів подолання довгострокових наслідків катастрофи через “пілотні” проекти та відповідні дослідження.

З метою забезпечення належної координації оновленої чорнобильської стратегії ООН, а також закріплення за її учасниками сфер відповідальності Генеральний секретар ООН призначив директора Регіонального бюро ПРООН для Європи та СНД Кальмана Міжеі заступником Координатора ООН з питань Чорнобиля.

“Фаза відродження” передбачає зосередження спільних зусиль донорів і урядів України, Білорусі та Російської Федерації на створенні сприятливих умов економічного і соціального розвитку осіб та громад, які постраждали внаслідок катастрофи, та стимулювання їх повної інтеграції в суспільство. Після завершення “Фази відродження” планується перейти до наступної “Фази управління”, конкретний план дій якої буде визначений на більш пізньому етапі, з урахуванням стану виконання завдань, визначених у “Фазі відродження”.

Наразі в рамках Нової стратегії ООН щодо Чорнобиля в нашій країні реалізується “Програма відновлення та розвитку територій, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розрахована на 2002-2005 р.р. Сумарний бюджет запланованих в її рамках проектів становить 2,5 млн. дол.

Ми очікуємо активізації зусиль ПРООН та системи ООН у цілому у сфері подолання наслідків катастрофи. Пріоритетним завданням у цій галузі залишається робота з донорами, покликана забезпечити фінансування, необхідне для ефективного здійснення узгоджених з урядом проектів, що стануть практичним втіленням оновленої Чорнобильської стратегії ООН.

Переконані, що успіх спільних зусиль значною мірою залежатиме від обізнаності світового співтовариства з нагальними потребами постраждалого населення. Тому для нас важливо, щоб проблематика Чорнобиля належним чином висвітлювалась, лунала і була почута в ООН.

Саме тому Україна спільно з Росією і Білоруссю виступає з ініціативою щодо проведення в рамках 60-ї, ювілейної сесії Генасамблеї ООН спеціального засідання, присвяченого 20-й річниці аварії (квітень 2006 р.).